Пам'ять про наших загиблих захисників

Народився 30 січня 1973 року в селі Локня Роменського району Сумської області в родині вчителів.1988 року закінчив 9 класів в Локнянській неповній середній школі Роменського району Сумської області. Одинадцятий клас закінчив в Харківецькій середній школі Талалаївського району Чернігівської області у 1990 році.

Вовк Анатолій Васильович народився 15.05.1978р.виріс в с.Волошнівка Роменського району Сумської області Навчався в Волошнівській середній школі Після школи працював робітником в місцевому колгоспі Відслужив строкову службу в армії Після одруження разом із родиною переїхав до м.Харкова, де проживали деякий час. Згодом родина переїхала до м.Ромни Анатолій був людиною доброю, життєрадісною, дуже полюбляв риболовлю, мав багато друзів. Ніколи не відмовляв в допомозі тим, хто цього потребував Працював охоронцем на Роменському хлібокомбінаті. Потім почав винайматися на будівельні роботи Анатолія було призвано до лав Збройних Сил України за мобілізацією і призначено командиром бойової машини - командиром механізованого відділення одного з механізованих з'єднань Сухопутних військ ЗСУ 09.08.2023 головний сержант Вовк А.В. отримав поранення, несумісні з життям, і загинув внаслідок артилерійського обстрілу поблизу н.п.Роботине Запорізької обл., виконуючи бойове завдання за призначенням в ході ведення бойових дій Анатолію назавжди 45... Мати, брат і сестра втратили рідну людину... Дружина втратила чоловіка... Донька втратила батька... Україна втратила свого Захисника і Патріота... Просимо Господа Бога, щоб упокоїв душу нашого Героя і забрав її до Небесного Царства Спочивай з миром, наш Захисник... Ми доземно вклоняємося тобі за мирне небо, за вільну землю, за жертовну любов до України та українців Ми назавжди збережемо твій подвиг в своїй пам'яті, наш Світлий Воїне Ми ніколи не пробачимо ворогові смертей і страждань українців у цій жорстокій і несправедливій війні!

Народився Андрій 02 серпня 1996 р. в селі Перекопівка Роменського району Сумської області. У 2013 році закінчив Перекопівську загальноосвітню школу. Навчаючись в Глухівському агротехнічному інституті здобув спеціальність інжепера-будівельника. Рано залишився напівсиротою, бо хворіючи передчасно померла мати. Тривалий час Андрій був незамінним гравцем-воротарем Перекопівської команди з футболу. Свою трудову діяльність Андрій розпочав в 2019 році в ТОВ „АВІС Зерпотрейд" В 2019 році був призваний на строкову військову службу, де зарекомендував себе, як добросовісний та відповідальний військовослужбовць. 3 листопада місяця Андрій проживав в м.Харків. де зустрів свою наречену Катю. Але війна розпорядилася по своєму. 05 жовтня 2022 року Андрій був призваний па військову службу за мобілізацією Харківським цетром комплектування. Воював  на відповідальних напрямках фронту. Боронячи незалежність і територіальну цілісність України, загинув поблизу н.п. Левадне, Пологівського району, Запорізької області Страшна звістка про його загибіль болем в серцях відгукнулася рідним і односельцям. Герої не вмирають. Вони йдуть з пекла в рай. Вони здобувають вічне життя і вічну славу, залишаються прикладом для прийлешних поколінь Схиляємо голови і розділяємо із близькими та рідними біль непоправимої втрати. Висловлюємо глибоке співчуття. Світла памʼять про Залужного Андрія Миколайовича і всіх хто вілдав життя, захищаючи Батьківщину на віки: Слава нашим захисникам і захисницям, Слава Україні.

Народився в селі Нова Гребля Роменського району Сумської області в сім'ї колгоспників. Його батько працював трактористом, комбайнером, електриком. Ще у дошкільному віці Петро неодноразово бував у сільській кузні. За його власним визнанням, його першою кришталевою мрією дитинства було побудувати свою домашню кузню.

Безпалько Олександр Іванович народився 5 червня 1974 року в селі Томаківка Дніпропетровської області. У 1976 році сім' я переїхала до села Андріяшівки Роменського району, де він і пішов до першого класу. По закінченню школи у 1989 році, вступив до Роменського сільськогосподарського технікуму, де оволодів професією механіка. Саме завдяки навичкам блискуче розбиратися у техніці, потрапив до ремонтної бригади одного із підрозділів ЗСУ. Його руками разом з іншими побратимами було повернуто в стрій не одну одиницю бойових машин. Ремонтні справи чергувалися із виїздами на нульові позиції. На життєвій дорозі Олександра Івановича свого часу були і строкова служба у ЗСУ, і служба у міліції. Багато років працював у різних нафторозвідувальних компаніях, а також на одному із місцевих елеваторів. У 1995 році одружився, має двох синів. На жаль обірвалася життєва стежина Олександра. За волею долі смерть наздогнала його у селі Підгірне Запорізької області, що за 70 кілометрів від Томаківки на Дніпропетровщині , де він народився 5 червня 1974 року. Безпальку Олександру Івановичу назавжди 49.

Бутко Роман Анатолійович народився 13 березня 1990 року у селі Гудими Роменського району Сумської області. Згодом сім’я переїхала на Лохвиччину – у село Юсківці.  Роман закінчив Лучанську загальноосвітню школу. Навчався у Сумському аграрному університеті на юридичному факультеті, який закінчив у 2016 році.

Народився – 7.11.1963 року

Євгеній народився в селі Плавинище Роменського району Сумської області. Невдовзі родина переїхала до села Глинськ на Роменщині

Симоненко Дмитро Миколайович Народився 1 травня 1990 року у с. Глинськ Роменського району на Сумщині. Мама - Симоненко Любов Олександрівна - медичний працівник у Глинській лікарській амбулаторії. Батько - Симоненко Микола Михайлович - майстер в Глинському професійному аграрному училищі. Вікторія - молодша на 5 років сестра.

Дудка Юрій Андрійович народився 21 грудня 1980 року у с. Хоминці Роменського району Сумської області.. Проживав у м. Кременчук Полтавської області. Працював на сталеливарному та вагонобудівному заводах. Мобілізований до Збройних Сил України як доброволець. Учасник антитерористичної операції на Сході України. Мінометник 93-ї механізованої бригади. Солдат. Загинув 29 серпня 2014 року, прикриваючи відхід наших військ з Іловайського котла так званим «Зеленим коридором» на дорозі поміж с. Многопілля - с. Червоносільське - с. Осикове. Значився у списках безвісти зниклих. Ідентифікували за ДНК у 2015 році. Поховали Юрія Дудку в селі Хоминці (там живуть його батьки) біля молодшого брата, який також загинув в АТО.