Пам'ять про наших загиблих захисників

Народився 21 липня 1973 року в селі Нижнє Болотне Іршавського району Закарпатської області. За приналежністю до національності у всіх документах був - українцем. Здобув середню загальну освіту в нижньоболотній вищій середній школі, в якій закінчив 10 класів у 1991 році. 16 грудня 1991 був призваний для проходження військової служби в Одеському прикордонному загоні. 26 листопада 1993 року був демобілізований. Успішно опанував спеціальності "стрілець" і "старший майстер по електроприладам". В подальшому, дуже мріяв про військову службу, але через сімейні обставини мав приступити до роботи і заробляти кошти на прожиття. В цивільному житті був різносторонньою особистістю, який опановував будь-яку професію і не боявся фізичної роботи, працював відповідально і був фахівцем в будь-якій справі. Працював інженером-технологом на фермах, майстром з електроустаткування, будівельником. Через брак роботи в регіоні, якому народився, був змушений їздити на заробітки до Європи. Мав велику люблячу родину: кохану дружину, доньок, синів,онуків,сестру, братів,племінниць. Був дуже турботливим ,щедрим і люблячим. В побуті Василь Семенович був енергійною, ініціативною, доброю, з почуттям гумору людиною. Завжди усім допомагав без вагань, був душею компанії, прикладом справжнього батька. Полюбляв піші прогулянки, готувати різноманітні традиційні страви закарпатської кухні, розбирався в політиці, обожнював музику, був дуже ерудованою особистістю (грав в шахи і заповнював кросворди будь-якої складності без проблем). 27.02.2022 повернувся із закордону, покинув роботу, безпечне місце, оскільки будучи справжнім патріотом України не зміг бути байдужим до війни. 28.02.2022 став на облік добровольцем в Житомирську бригаду прикордонників. Був дуже радий і гордий, що здійснилась його давня мрія стати військовим, він не очікував, що за службу в такий період ще можуть платити якісь кошти. Службу Василь Семенович ніс почесно і гідно, всіляко намагався поліпшувати умови і знаряддя ведення війни власним коштом. Несучи службу Василь Семенович був дуже вибагливий до себе і вважав, що мусить приносити максимальну користь у прямих боях з противником. Тому влітку він добровільно написав заяву, де просив, з декількома побратимами, перевести їх в зону безпосередніх бойових дій. 16.01.2023 Василь Семенович брав активну участь в бойових діях на Бахмуті. Служив у Луганському прикордонному загоні, був командиром мінометного розрахунку. Ніколи не казав нам усієї правди про умови і жорстокість на полі бою. Був справжнім чоловіком і Героєм, яким можна тільки захоплюватись і пишатися. Але 16.02.2023 року світ перевернувся і наш добрий, відважний, хоробрий Василь Семенович загинув від осколкового поранення спричиненого вибухом... Життя розділилося на до і після...

Андрій народився в м.Запоріжжя, згодом родина переїхала до м.Ромни Сумської обл., на батьківщину його матері.

7 жовтня 1981 року в селі Біловод, Роменського району, Сумської області народився Руслан Михайлович Василів. У 1993 році його родина переїхала до села Саханське, де продовжилось його дитинство. Після закінчення Попівщанської школи, Руслан здобув професію тракториста-машиніста в Глинському професійно-технічному училищі №37.

Понад усе любив життя, але віддав його за Україну… Знову в Андріяшівську громаду прийшла сумна звістка. Загинув Захисник України, Герой та мешканець села Андріяшівка. Кучерявий Віктор Миколайович. Народився 12 березня 1978 року в селі Фотовиж теперішньої Есманської громади Сумської області, в багатодітній родині, мав 4-братів. Після закінчення Фотовизької школи, вступив до Глухівського ПТУ-31, де в 1996 році отримав професію тракториста-машиніста. В 1999 році,приїхавши на Роменщину, зустрів свою кохану дівчину, з якою і одружився. У вересні 2000 року став люблячим батьком доньки. Тривалий час працював оператором з добування нафти та газу в Нафтогазовидобувному управлінні «Полтаванафтогаз» ВАТ «Укрнафта». Мав багато друзів, завжди був готовий прийти на допомогу. Але доля розпорядилася інакше, у 2015 році Захисник повернувся до рідної домівки в село Фотовиж. У грудні 2023 року, отримавши повістку, без вагань пройшов військово лікарську комісію та в січні 2024 року вступив до лав Збройних Сил України. Віктор Миколайович був вірним військовій присязі, відважним та мужнім Захисником своєї Батьківщини. Виконував бойові завдання в найгарячіших точках країни. На його рахунку десятки збитих ворожих дронів, врятованих життів… В травні 2024 року отримав посвідчення учасника бойових дій та почесну медаль ветерана війни. 16 серпня 2024 року нагороджений медаллю «За хоробрість в бою» та грамотою Командувача Сил Територіальної Оборони Збройних Сил України. Навіть після отримання поранень, багаточисельних контузій та проблем зі здоровʼям, продовжував виконувати бойові завдання. Та 12 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання, внаслідок влучання ворожого FPV-дрона сержант, командир 3 стрілецького відділення, 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини А7312 Кучерявий Віктор Миколайович загинув поблизу населеного пункту Роздольне, Волноваського району Донецької області.Не дочекавшись всього місяць до свого 47 дня народження. В загиблого Героя залишилася донька та брат…. З глибокою повагою та сумом у серці ми завжди пам’ятатимемо Віктора. Пам’ять про нього живе у серцях кожного! Вічна та світла пам’ять Вікторові та всім загиблим Героям!

Народився Станіслав 17.06.1977 в селі Андріяшівка Роменського району Сумської області в родині військовослужбовця. В дитинстві жив у м.Конотоп, навчався у Конотопській середній школі №1.

Анатолій Юрійович КОПЧА народився 19 серпня 1977 року в селі Великі Ком’яти Закарпатської області.

ВІН БУВ ГЕРОЄМ НА ЗЕМЛІ, СТАВ ЯНГОЛОМ НА НЕБІ….Діхнич Микола Володимирович народився в с.Андріяшівка 6 серпня 1967р., де і проживав все своє життя . Навчався в місцевій середній школі. Після 10 кл вступив до Глинського училища. В  1985-1987р. проходив військову службу в армії. 1985р став знаковим для юнака, адже у цьому році Микола зустрів дівчину Світлану, з якою згодом одружилися і створили міцну сім ю, в якій народилось двоє дітей: донька Юля  і  син Олександр.

Наш Герой – Сергій СТАДНІК народився 9 листопада 1992 року в м. Червонопартизанськ Свердловського району Луганської області.

Додому на щиті повернувся Герой, молодший сержант Збройних Сил України, Олег Миколайович КУЛИК.

Народився Сергій ВЕРЕТІН 28 червня 1985 року в с. Глинськ Роменського району.