Семеріч Андрій Вікторович
Андрій народився в м.Запоріжжя, згодом родина переїхала до м.Ромни Сумської обл., на батьківщину його матері.
Хлопець закінчив 9 класів Роменської школи № 3, в Роменському індустріальному технікумі отримав професію гірничого техніка - технолога
Строкову службу Андрій проходив у військово-морських силах, у складі морської частини прикордонних військ. Демобілізувався з армії з Одеської області
Потім Андрій став винайматись на будівельні роботи. Працював у великих містах, а також за кордоном, останнім часом працював у м.Київ та Київській області. З часом Андрій набув такої майстерності в будівельній справі, що вважався кращим плиточником та одним з найкращих мулярів в Ромнах. Загалом він мав золоті руки і за що б не брався, намагався все зробити правильно і з найвищою якістю
З дитинства друзі називали між собою Андрія Іваном. Так буває, коли дитяче прізвисько залишається з людиною на все життя. Це ім’я так закріпилось за Андрієм, що друзі та знайомі його лише так і називали – Іваном, Ванею, та по-доброму Ванькою. Так він і став Андрієм-Іваном
Ще під час навчання Андрій захопився археологією. Йому дуже подобалось по крихтах збирати інформацію про старовинні поселення, про побут та культуру наших предків, їхні традиції, знаряддя, зборю тощо. Він до найменших деталей вивчав старовинні мапи України, зачитувався книжками та публікаціями з української історії. Друзі кажуть, що Андрій-Іван перечитав шалену кількість книжок. Разом з іншими пошуковцями він вирушав у походи, щоб зануритись у таємниці минулих епох, щоб знайти якісь цікаві пам’ятки, якщо пощастить. Андрій був активним учасником неформальної організації пошуковців Сумської області
Ще друзі розповідають, що Андрій-Іван був дуже глибокою людиною, що дивилась на цей світ через свою призму філософської мудрості, помноженої на ґрунтовні знання. Був душею компанії, доброю, добродушною, позитивною, дуже світлою, ясною, теплою, відкритою до інших людиною, в якій не було жодної підступності чи неправди. Ваня надзвичайно цінував дружбу і сам був чудовим другом. Він ладен був покинути будь-яку справу, вдень чи вночі, якщо його друг потребував його допомоги чи підтримки. Андрій був дуже простим в спілкуванні з іншими людьми, натомість мав справжні усталені життєві сенси, яких ніколи не змінював. Знайомі кажуть, що якщо у цьому світі є святі люди, то Андрій-Іван саме з їх числа. А ще назавжди запам’ятаються його лукаві вогники в очах, коли він видавав влучні жарти, маючи яскраве почуття гумору
Андрій так і не створив своєї сім’ї. Але він дуже любив свого племінника, піклувався про нього, став для нього справжньою опорою і порадником
З перших днів повномасштабного вторгнення, став на захист Роменщини. Потім боронив кордони Сумщини. В підрозділі Андрія було призначено снайпером другої категорії відділення снайперів роти вогневої підтримки.
Згодом Андрія у складі підрозділу було направлено на Лиманський напрямок Донеччини. Хлопці розповідають, що були моменти, коли земля буквально горіла під ногами від ворожих обстрілів, бо росіяни накривали позиції наших захисників і КАБами, і Градами, і мінометними обстрілами одночасно…
21.03.2024 старший солдат Семиріч А.В. загинув під час виконання бойового завдання по утриманню позицій від ворожого наступу внаслідок ворожого артилерійського обстрілу на Краматорському напрямку…
Тіла Андрія і його побратимів протягом двох тижнів не могли евакуювати з поля бою через постійні обстріли росіянами тієї ділянки
Андрієві назавжди 51…
Батьки втратили сина…
Брат втратив брата…
Україна втратила свого вірного Сина, свого свідомого Захисника, Патріота, просто дуже гарну Людину…
Молимо Господа упокоїти і забрати душу Андрія на Небеса, бо він обрав шлях Воїна, щоб захистити від лютого ворога своїх рідних, свою країну, свій народ.
Вклоняємось тобі доземно, український Солдате, за те, що Україна продовжує жити…
Ми збережемо пам’ять про тебе в своїх серцях і молитвах, наш Захисник
Ми ніколи не пробачимо ворогові смертей і страждань українців у цій жорстокій і несправедливій війні!
