Стаднік Сергій Анатолійович
Наш Герой – Сергій СТАДНІК народився 9 листопада 1992 року в м. Червонопартизанськ Свердловського району Луганської області.
У 1993 році разом з родиною переїхав до с. Глинськ Роменського району.
У 1999 році Сергій пішов до 1 класу Глинської школи
, а в 2008 році закінчив 9 класів, здобувши базову середню освіту.
Після закінчення школи вступив до Глинського вищого професійного училища, де й здобув спеціальність «тракторист-машиніст-пасічник».
З юності Сергій захоплювався 
мотоциклами. За кермом свого “залізного коня” мотоцикла Мінськ проїхав сотні кілометрів. Також він постійно любив щось лагодити
, удосконалювати, ремонтувати, - розповідають рідні. – Цьому Сергія навчив його хрещений батько. Тож мотоцикли та механіка були його життєвою стихією.
Професійний шлях майбутній захисник розпочав на місцевій пилорамі у 2017 році. Згодом працював оператором котельні у дитячому садочку.
Потім Сергій пройшов строкову військову службу в Збройних силах України в м. Одеса.
Після проходження служби працював касиром в супермаркеті «Екомаркет» в м. Ромни та на Роменському заводі «Тракторозапчастина».
24 лютого – принесло біду в Україну… Повномасштабна війна докорінно змінила життя цивільного Сергія СТАДНІКА.
З перших днів війни він взяв до рук зброю та став на захист України.
До лав ЗСУ наш земляк був мобілізований 24 лютого 2022 року. Проходив службу на посаді старшого стрільця-оператора 117 окремої механізованої бригади Сухопутних військ України. Боронив країну на Запорізькому напрямку. Мав позивний «Полковник», бо завжди був дуже серйозним та виваженим.
У вересні 2022 року, перебуваючи у відпустці, Сергій одружився.
Під час складних боїв Сергій СТАДНІК неодноразово отримував поранення та контузії, проходив лікування та реабілітацію. Попри це, він й надалі, стійко та відважно тримав оборону нашої Батьківщини
не жаліючись та не скаржачись ні на що.
Понад два роки наш земляк давав гідну відсіч російському окупанту.
У квітні-травні 2024 року Сергій разом з побратимами пройшов військове навчання в 
Англії, після чого повернувся на позиції у свій підрозділ.
Сергій мало розповідав рідним про 
бої та ситуацію на війні. Але завжди старався хоч на декілька хвилин зв’язатися з рідними. І коли в телефонній розмові мати чула «як бахкає», Сергій завжди відповідав: «Мамо, не прислухайтесь. Все буде добре».
Обіцяв, як повернеться додому, змайструвати власними руками для дружини 
електровелосипед. Мав плани після Перемоги придбати будинок та зіграти справжнє весілля.
Наш Герой усією душею вірив у те, що наближає омріяну Перемогу і повернеться до рідного дому. Та не судилося…
Не судилося придбати омріяний будинок, зіграти весілля, народити і виховувати дітей…
Жорстока війна все зруйнувала…
29 травня 2024 року мати останній раз почула голос свого сина в телефонній розмові.
30 травня 2024 року Сергій вийшов на чергове бойове завдання, але так з нього і не повернувся…
6 червня 2024 року виконуючи бойове завдання за призначенням в ході ведення бойових дій отримавши поранення, не сумісні з життям, старший солдат, старший стрілець-оператор Сергій СТАДНІК загинув поблизу населеного пункту Мала Токмачка.
9 листопада Сергію мало б виповнитись 32…
Безжальна війна назавжди зупинила стукіт його молодого серця.
У безутішному горі тужить мати. Без чоловіка залишилася молода дружина. Брат втратив брата…
Світла пам’ять про справжнього патріота, українського воїна, який віддав своє життя, захищаючи нас і мирне українське небо, назавжди збережеться в наших серцях.
Смерть наших захисників завжди важко сприймати. Ще важче знайти слова втіхи та підтримки. І хоч жодні слова не зможуть полегшити біль втрати найдорожчої людини, пам’ятаймо, що Сергій СТАДНІК – Герой, а Герої не вмирають!
Віднині Сергій СТАДНІК - воїн Небесного Легіону, а його ім'я назавжди вписано в новітню історію боротьби за волю та вільний розвиток України
Вічна пам'ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас! Нехай душа загиблого Героя знайде вічний спокій
