Актуальні питання вакцинації в Україні.
За даними Міністерства охорони здоровʼя України, щороку вакцинація рятує від смерті 2–3 млн, від ускладнень – понад 700 тис. дітей, і могло бути врятовано на 1,5 млн більше. Питання вакцинації чи, точніше, проблема недостатнього охоплення населення вакцинацією є на сьогодні особливо нагальною. Випадки захворювання на поліомієліт, кашлюк та кір, що мали місце останнім часом, широко висвітлюють у засобах масової інформації. З іншого боку, антивакцинаторські настрої в нашому суспільстві залишаються досить потужними.
Вакцина – це біологічний препарат, що покращує стійкість до певної інфекції. Вона нагадує збудника хвороби, завдяки їй імунна система розпізнає, знешкоджує і запам’ятовує. Часто вакцини роблять з ослаблених чи вбитих вірусів та бактерій, їх токсинів чи протеїнів, а також речовин, що покращують імунну відповідь.
Утворений вакцинацією імунітет зупиняє розвиток хвороби або полегшує її перебіг та запобігає поширенню інфекції. Коли в суспільстві вакциновано понад 90 % населення, формується колективний імунітет, який забезпечує здатність зупиняти поширення інфекції в певних регіонах. Колективний імунітет захищає немовлят, невакцинованих людей чи осіб із ослабленою імунною системою. Вакцинація дозволяє скоротити застосування антибіотиків і тим самим запобігає розвитку стійкості до них у мікроорганізмів. Резистентність до антибіотиків – це сучасна й дуже актуальна проблема охорони здоров’я. У разі, коли патологічний чинник набуває мультирезистентних якостей, здолати його за допомогою стандартизованих терапевтичних заходів дуже складно.
Бути здоровим та оберігати власне здоров’я – це правильно. Але є хвороби, що завжди виграють у перегонах навіть із найсильнішим організмом, якщо той їх раніше не «зустрічав». А від першої «зустрічі» із хворобою до доброї імунної відповіді на неї може минути до кількох тижнів. Чому краще зупинити інфекцію на вході? Бо в патогенів є зброя – так звані чинники патогенності. Це токсини або мембрани вірусних чи бактеріальних частинок, які миттєво отруюють та провокують температурну реакцію внаслідок своєї протеїнової складової. При стрімкому розвитку захворювання рахунок іде на дні чи години. Так діють збудники правця, дифтерії, кашлюка. Є збудники, що уражають чисельні клітини різних тканин тіла і що довше вони безкарно поширюються людським організмом, то більшої шкоди завдають. Так діє вірус грипу. Деякі збудники завдають незворотної шкоди здоров’ю. Наприклад, вірус поліомієліту уражає нервову систему і може призвести до непоправного паралічу. Віруси папіломи чи гепатиту з високою часткою ймовірності призводять до виникнення ракових захворювань.
Чи залишається потреба в щепленнях у дорослому віці? Так, дорослим людям рекомендований певний перелік щеплень із дотриманням визначеного часового інтервалу – від правця і дифтерії кожні 10 років; – від грипу – сезонно; – від вітрянки, якщо не хворіли раніше; – від гепатитів А та В вакцинують людей з груп ризику; – від папіломавірусу жінкам до 26 і чоловікам до 21 року. Якщо вони в старших вікових групах, необхідно проконсультуватись із лікарем.
Чи є безпечним для організму дія вакцинації? Коли вакцина потрапляє в організм, імунна система уважно вивчає її, запам’ятовує та починає виробляти спеціальні речовини для її знищення. Речовини вбивці діють вибірково, а в організмі формується специфічний імунітет. Вакцина ніби «навчає» імунну систему, готуючи її до боротьби з «повноцінною» інфекційною інвазією. Таким чином, потрапляючи в організм, вакцини викликають таку ж перебудову імунної системи, яка має місце при справжньому зараженні хворобою. Щоправда приємним наслідком вакцинації є те, що людина при цьому не хворіє. Після такої підготовки інвазія інфекційних агентів в організм викликає швидку і потужну протидію імунної системи і, як результат, хвороба не розвивається.
Тому рекомендуємо якнайскоріше звернутися до свого сімейного лікаря за консультацією щодо можливості проведення потрібних для вас щеплень.
