Понад 20 років у строю: як військовий із Конотопщини наближає справедливий мир
Він майже не пам’ятає життя без військової служби. Із 2002 року його юність, дорослішання та зрілі роки нерозривно пов’язані з армією.
Валерій — мешканець Конотопщини, для якого військова форма давно стала частиною життя, а служба — справою, що сформувала його характер, загартувала дисципліну та навчила цінувати надійне плече побратима.
Нині Валерій служить у Державній спеціальній службі транспорту. Це люди, чия робота часто залишається за кадром, хоча від неї безпосередньо залежить стійкість оборони. Вони будують і укріплюють, працюють із землею та створюють захисні споруди, які стають щитом для тих, хто перебуває на передовій.
У Валерія є підлеглі, а отже — особлива відповідальність за людей поруч. Разом вони працюють у складних умовах, долаючи холод і спеку, багнюку та втому, вітер і постійні ризики. У війську немає місця байдужості — тут важливо знати, що поруч людина, на яку можна покластися.
За понад два десятиліття служби Валерій звик бути сильним. Та за цією витримкою — звичайна людська потреба знати, що з рідними все добре. Попри втому та напружені будні, він знаходить час зателефонувати батькам. Для них найважливіші слова звучать просто: «Мамо, тату, я живий, усе добре».
Понад двадцять років у війську — це довгий шлях. І сьогодні Валерій, як і багато українських захисників, найбільше хоче одного — щоб війна завершилася справедливим миром.
А після цього він мріє про найпростіше. Повернутися на рідну Конотопщину, переступити поріг дому та нарешті обійняти всіх, за ким сумував усі ці роки.
Source: https://kntp.com.ua/2026-08-12/ponad-20-rokiv-u-stroyu-yak-viyskovyy-iz-konotopschyny-nablyzhae-spravedlyvyy-myr
